Це радіо — спроба відновити щось втрачене. Коли інтернет був простішим, а shoutcast-станції грали для кількох друзів, було відчуття справжнього контакту. Не лайків і коментарів, а просто знання, що хтось зараз слухає ту саму пісню.
Під час ковіду, коли фізична відстань стала нормою, а соцмережі лише підкреслювали самотність, я створив це радіо. Метафора проста — вогник у вікні. Хтось обрав музику, запалив вогонь, і він горить для всіх, хто захоче погрітися.
2025 рік, Варшава. Знову самотність, знову потреба в контакті. Радіо знову грає. Тепер з AI-курацією плейлистів — технології змінилися, але потреба в людському теплі залишилась.
Можливо, його ніхто не слухає. Але воно грає — як маяк в ефірі, як знак того, що хтось ще тут, що музика не замовкає, що вогник горить.